Тому Йорку 45

Тому Йорку 45 - баба ягідка оп'ять.

День народження був учора, так що вітаю з запізненням. Але саму дату я пам'ятаю чітко, краще ніж дні народження деяких друзів, починаючи із 2008, коли ми відсвяткували іменини Тома в "Полонезі" і потім біля Сагайдачного - зараз ці часи "іще тієї" Могилянки згадуються з солодкою ностальгією. Навіть після відносно слабких альбомів 2011 та 2013 років я щиро люблю Тома, тож не можу не написати про це.

Я тепер нечасто слухаю Radiohead, але досі вважаю, що це найкраща група у світі в період 1995-2007 років (приблизно), чи навіть "главная группа планеты Земля", як кажуть російські фани. Кожен альбом починаючи від The Bends і закінчуючи In Rainbows - шедевр, а OK Computer та Kid A це свого роду чільні діаманти в радіогедівській короні.

Це все питання смаку, звісно. Але Том Йорк - це не лише чудова музика. Це ще й тексти, у яких він емоційно, навіть болісно реагує на проблеми сучасного світу (не лише це, але це одна з основних тем). І до того ж він політично підкований: екоактивіст, друг "Окупай" і знаходить час читати гарні книжки:

Tony Judts 'Ill Fares the Land' inspires me I read it on my phone in spare moments a gift to our generation http://t.co/jANaoWZgWS
— Thom Yorke (@thomyorke) September 17, 2013

Я читав цього року Ill Fares the Land, це невелика, жива книжка з історією занепаду соціальної держави - і з аргументами на користь її відновлення. Це добре, що Том Йорк у "нашому таборі".

Ну і взагалі, добре, що є такий Том Йорк. З днем народження!

Музика-2013, перша половина року

2013 рік поки що дуже плідний на класну нову музику. Цікаві альбоми виходять по 2-3 штуки на тиждень, і багато з них я навіть не встигаю розслухати, бо увагу швидко відволікає якась інша новинка.

Хорошої музики, мені здається, стало взагалі багато, і це тенденція останніх років (хоча 2012 був відносно слабкий). Можливо, це моє суб'єктивне враження, а може, даються взнаки нові можливості, відкриті мережею - значно більший доступ до музики, всіх часів і народів, від гаражного панку до Стіва Райха. Також стало простіше набувати і використовувати технічні навички - відеоуроки на ютюбі навчать такому, що і уявити не зміг би ваш учитель гітари із музшколи, а кілька гігабайт програмного забезпечення можуть написати Richard D. James Album майже без вашої участі. Звісно, це все не має значення без таланту і креативності. Але тепер будь-який юний талант має змогу майже безкоштовно здобути освіту, прокачати навички та розказати про себе всьому світу.

Лишаються проблеми тільки з географією, яка сприяє далеко не всім талантам. Музика англосаксонського походження і далі керує світом, про неї пишуть відомі музичні видання (теж англомовні), і навіть у великих країнах із власною потужною традицією слухають на 80% те саме, що у Брукліні. І нема на те ради. В моєму плейлісті домінують США, Британія, подеколи додаються німці та шведи. Якщо хтось знає, де стежити за гарними новинками з-поза англо-балізованого світу, діліться.

Далі - кілька найкращих, на мою думку, альбомів першої половини року. Якщо іще не слухали, то дуже раджу, всі з них.