У цій серії постів я не завжди буду чітко слідувати хронології нашої подорожі. Наприклад, з Мехіко почалась поїздка, бо саме туди прямував наш авіарейс. У перший же день ми побували в районі під назвою Койоакан, а подивитись центр міста змогли лише в останній день подорожі, перед відльотом додому. Але логічно було б почати саме з центру Мехіко.
Не знаю, у яких мовах, крім східнослов'янських, так дивно роз'єднались назва міста і назва країни. Іспанською є країна Мехіко і місто С'юдад де Мехіко; звук "кс" з'являється при перекладі на багато мов і зазвичай зберігається послідовно, і в назві міста, і в назві країни. Зате ми в такий хитрий спосіб ми можемо говорити про Мехіко, не плутаючи його з Мексикою і не додаючи в назву пояснювальне слово "місто" ("Ciudad de", "City", "-Stadt" тощо).
Як відомо, Мехіко іспанці будували у XVI ст. безпосередньо на місці ацтекської столиці Теночтитлана, який, у свою чергу, було засновано лише двома століттями раніше. Історичної спадщини мексиканці не соромляться і демонструють макет міста-попередника просто поруч із центральною площею:
А ось іще одне зображення, із музею антропології:
Як видно, раніше довкола Мехіко, незважаючи на висоту в 2 кілометри над рівнем моря, було велетенське озеро. Притік людей досить швидко осушив його.
Сокало, як і годиться для центральної площі в столиці, велике і з національним прапором. Який регулярно (щодня?) підіймають-спускають військові.
Спроба сфотографувати здалеку центральний собор:
Поруч із руїнами ацтекського храму - тематичне графіті.
Пішохідні вулички сповнені живими скульптурами.
Великий бульвар Пасео де ла Реформа, змодельований за зразком Єлисейських полів, покликаний втілювати сучасність і динамізм. На ньому повно хмарочосів і модерних скульптур.
І муралізм, звісно.
Бульвар красивий і по ньому приємно гуляти.
Є навіть "європейська" фішка - велосипеди на прокат.
І дотепні лавочки:
Само собою, в столиці Мехіко є величні монументи для кожної значної події в національній історії. "Ангел незалежності" здався підозріло знайомим ;)
Найбільш шанована постать із ХІХ століття - не імператор Максиміліан і не диктатор Порфіріо Діас, а недовговічний демократичний президент Беніто Хуарез, якому присвячено цей монумент:
Нарешті, неоковирний монумент революції 1910 року:
Також на Пасео де ла Реформа ми зустріли акцію протесту. Це була довга колона людей середнього віку, переважно чоловіків, з червоно-чорно-білими прапорами - на всіх був якийсь логотип із кулаком, інколи додаткова символіка. Я так зрозумів, що це був марш профспілки чи профспілкової конфедерації - на деяких прапорах були написи "інженери", "авіалінії" тощо. Також було два національні прапори і один - із Че Геварою. Прикидаю, що людей було 3-5 тисяч.
Центр Мехіко не обмежується околицями сокало і одним великим бульваром, але на щось більше у нас не було ані часу, ані сил. Місто велетенське, і там є що подивитись - купа церков, палац мистецтв, Паласіо Насьйональ із знаменитими фресками Дієго Рівери (ми дуже хотіли туди потрапити, але було зачинено), нарешті, музеї. Поставши перед складним вибором, ми зупинились на Національному музеї антропології. Про цей музей та про парк Чапультепек - пізніше.
***
Також із цієї серії:
Мексика, частина 1: Вступ
Мексика, частина 2: Міста
No comments:
Post a Comment