У Мексиці, на відміну від Європи, немає сенсу обмежувати свою туристичну активність лише центрами старих міст. Тут їх не так багато, і вони не настільки архітектурно розмаїті. Однак декілька міст тут однозначно варті уваги, і загалом цікаво побачити особливості урбанізму по-мексиканськи.
Більшість старих міст Мексики прийнято називати "колоніальними" - їх засновували іспанці у XVI-XVII століттях, часто на місці раніших індіанських міст. За винятком Мехіко, вони дуже подібні у структурі.
У центрі міста ви обов'язково знайдете квадратної форми сокало (центральну площу). На площі - місцевий собор. Важлива відмінність від європейських центрів: ніякої ратуші на сокало, є хіба що палац губернатора (як в Оахаці).
Більшість старих міст Мексики прийнято називати "колоніальними" - їх засновували іспанці у XVI-XVII століттях, часто на місці раніших індіанських міст. За винятком Мехіко, вони дуже подібні у структурі.
У центрі міста ви обов'язково знайдете квадратної форми сокало (центральну площу). На площі - місцевий собор. Важлива відмінність від європейських центрів: ніякої ратуші на сокало, є хіба що палац губернатора (як в Оахаці).
Сокало становить собою зелений сквер, часто з фонтанами і якимись скульптурами. Саме на сокало завжди зосереджуються чистильники взуття з їх високими стільцями для клієнтів. Дерева і кущі на центральній площі (а також у інших подібних скверах) прийнято досить дивно підстригати
Сан-Мігель-де-Альєнде:
Сан-Мігель-де-Альєнде:
До містобудування іспанці підходили раціонально-геометрично: акуратно вимощені вулиці перетинаються під прямими кутами і мають більш-менш однакову ширину (замалу, звісно, для сучасного трафіку). Тротуари вузькі, часом дуже високо підняті над проїжджою частиною. На вулицях стоять одно- і двоповерхові будинки з плоскими дахами і пофарбовані в різні кольори, переважно пастельних тонів.
В Оахаці, що була важливим губернаторським містом, центр міста більш різноманітний, там можна знайти зразки класицизму чи еклектизму ХІХ століття. У Кампече нічого монументального нема, але там міська влада стежить за станом різнокольорових будиночків і забороняє фарбувати два сусідні будинки в однакові кольори.
Звісно, центральний собор - лише одна з багатьох-багатьох церков у будь-якому місті. Завжди є кілька "конкурентних" церков, зі своїми власними площами чи сквериками.
Сан-Мігель-де-Альєнде:
Оахака:
Невід'ємна частина міського пейзажу в Мексиці - картини / фрески / мозаїки на стінах будинків, часто навіть на адміністративних будівлях, як ось у Кампече:
Мексика, як відомо, - батьківщина муралізму, одного з напрямків художнього модернізму, який реалізував себе саме на стіни будинків. Про Дієго Ріверу всі знають, але тут було і багато інших активних художників цієї течії.
По ідеї, далі від одноповерхового центру мали б розташовуватись багатоповерхові житлові квартали... Але це якраз те, чого немає: за винятком, знову ж таки, Мехіко, мексиканські міста лишаються дивовижно низькими на усій своїй території. Одного разу ми понад 40 хвилин їхали крізь Меріду (населення - 950 тисяч) у напрямку центру міста, і за цей час я побачив буквально п'ять-шість будинків із більш ніж трьома поверхами. Два з них були в процесі будівництва, решта - офісні центри. Я не можу гарантувати надійність свідчень і не можу нічого сказати про великі міста півночі (Леон, Гвадалахара), де я не був, але таку саму або дуже подібну ситуацію я спостерігав і в Кампече, і в Тукстлі, і в Оахаці, хоча все це далеко не маленькі міста. Та що там, навіть у велетенському Мехіко багатоповерхівок менше, ніж у Києві, каже вікі (інших міст-мільйонників, а їх у Мексиці десять, у цьому списку ви не знайдете).
Що ж натомість? Ті ж таки маленькі будинки, одно- і двоповерхові. У районах, які виглядають більш престижними, ці будинки мають дворики, довкола них багато зелені - там, мабуть, комфортно жити. Натомість багато районів, повз які ми проїжджали, не викликають асоціацій з комфортом. Це невеликі сірі будиночки з цегли або бетонних блоків, які тиснуться один до іншого і утворюють величезні одноманітні квартали, які тягнуться на кілометри від центру міста. Ці квартали здаються досить бідними у Меріді, але на в'їзді до столиці, Мехіко, вони вже відверто злиденні і ще більш густі. Власне кажучи, там це справді виглядало як нетрі - кажуть, у Мехіко розташовані найбільші нетрі світу.
Мексика лишається країною із високим рівнем бідності, тому ясно, звідки беруться нетрі. Але останні двадцять років там є більш-менш стабільне економічне зростання, і дуже дивно, що воно не виливається у масштабне будівництво. Найпопулярніші ілюстрації економічного буму в Китаї - постання тисяч багатоповерхових будинків. Скромніший мексиканський бум у цьому сенсі ілюструвати немає чим, хіба що однією вулицею у центрі Мехіко з середнього розміру хмарочосами, де розміщуються офіси корпорацій.
Можливо, це ефект економічної нерівності (брак того самого "середнього класу", який мав би жити у квартирах) плюс відсутність відповідних державних інвестицій або державної політики стимулювання інвестицій. У будь-якому разі, особливого позитиву в такому одноповерховому міському розвитку я не бачу - це, як мінімум, неекономно і незручно з точки зору громадського транспорту.
Транспорт, до речі - і громадський, і міжміський - це тема для окремого посту. Також окремо розповім про всі відвідані міста - Мехіко, Сан-Мігель-де-Альєнде, Оахаку, Кампече, Сан-Крістобаль-де-лас-Касас, і, безумовно, про те, що поза містами.
No comments:
Post a Comment