Tuesday, August 27, 2013

Паризькі цвинтарі

Цікаві могили з цвинтарів Монапарнас та Пер-Ляшез. Це лише невелика вибірка - цікавого там багато і гуляти цвинтарями можна довго і з задоволенням, чого я якось не очікував. Перепрошую за якість фото і за сонце, якого я не знав як уникнути.

На Монпарнасі найпопулярніша, мабуть, могила - Сартра і Бовуар. На плиті лишають використані квиточки чи просто папірці з записками. Те саме було іще на кількох більш-менш знаменитих могилах.


Thursday, August 1, 2013

Рецесія? Яка рецесія?

Позавчора Держкомстат оприлюднив попередні оцінки зростання валового внутрішнього продукту України у другому кварталі 2013 року. Порівняно із відповідним кварталом минулого року, економіка втратила 1,1%. Це вже четвертий поспіль квартал, коли відбувається скорочення ВВП. Таким чином, країна вже рік перебуває у рецесії.


Тільки якимись надзусиллями або чудом можна буде досягти позитивного показника зростання ВВП за підсумками року. Це дуже погана новина, оскільки така тенденція може скоро вплинути на життя кожного з нас. І тим не менш, ця новина мало кого сколихнула, як і попередні повідомлення про рецесію. "Українська правда" навіть не винесла це у свою основну стрічку новин.

ВВП - досить абстрактна величина, і його порівняно нечасто згадують у розмовах на економічні теми, особливо серед неспеціалістів (а я вважаю, що на такі теми мають говорити не лише спеціалісти). Зокрема, вчора у головну стрічку "УП" потрапили повідомлення про зростання дефіциту бюджету та скорочення торгового дефіциту. Але така статистика має порівняно невелике значення для економіки в цілому. Коли говорять про економічну кризу, завжди мають на увазі рецесію, тривале скорочення ВВП. Дефіцит держбюджету можна досить впевнено збільшувати, поки країна нарощує темпи виробництва товарів і послуг (= зростання ВВП). Лише на фоні рецесії надмірні витрати уряду стають проблемою, оскільки рецесія зменшує доходи громадян і фірм, а отже податкову базу для уряду. Не дивно, що останнім часом наші урядовці вдаються до дедалі гротескніших ідей щодо нових податків та зборів - бюджет же якось потрібно наповнювати.

Тобто урядовці чудово розуміють проблеми з економікою. Але вони також не схильні про них говорити - журналісти та широка соцмережева громадськість у своєму ігноруванні рецесії, по суті, наслідують Кабінет міністрів. Скажімо, ось останній звіт Миколи Азарова перед виходом у відпустку. Він говорить там про світову кризу та скорочення ВВП у Європі, але стверджує, що в Україні при цьому зберігається економічна "стабільність". Далі він не менш маніпулятивно наводить кілька цифр, зокрема зростання обсягів роздрібної торгівлі, скорочення торгового дефіциту та низьку інфляцію. При цьому забуває уточнити, що торговий дефіцит скоротився лише через те, що експорт падав не настільки швидко, як імпорт; і що низька інфляція є ознакою стагнації економіки - коли ВВП зростає, це зазвичай супроводжується помірною інфляцією.

Азарова можна зрозуміти - він не хотів повідомляти жодних поганих новин у надії, що маніпуляції все одно ніхто не помітить. Так і вийшло. Звісно, всі "звикли" до нечесності уряду, але хіба це привід ігнорувати чергове введення людей в оману щодо такої достатньо важливої речі, як стан економіки країни? Коли міліція вкотре вдається до свавілля, це ж не ігнорують. Мабуть, для нашої громадськості просто лінь чи надто нудно порушувати теми довготривалої значущості, підкріплені статистичними даними; значно простіше писати про яскраві індивідуальні випадки і навіть будувати своє бачення світу на окремих випадках, а не на надійних даних.

Це, мабуть, нормальна людська риса, і я не хочу надто засуджувати кого-небудь. Просто прикро порівнювати нашу публічну дискусію з відповідною дискусією у західних ЗМІ та блогах. Криза, що триває у Єврозоні, обговорюється настільки бурхливо, що про їхню економічну статистику ми тепер знаємо ледь не краще, ніж про власну. На "Гардіан" є регулярна рубрика "Eurozone crisis Live", де викладаються усі новини про стан європейських економік за день, включаючи котирування на біржах, нові оцінки зростання ВВП, заяви політиків та коментарі експертів - і це все згори на головній сторінці. Коли кілька днів тому оприлюднили дані про зростання економіки Британії на 0,6% у другому кварталі, негайно почали говорити про зміну стратегії для лейбористів, які перед цим могли просто покладатись на низькі економічні показники урядування торі. Коли вчора було оголошено про зростання в США на 1,7% за підсумками того ж другого кварталу, новину зустріли сумішшю полегшення (адже це суттєво більше, ніж очікували) та скепсису (1,7% - це дуже мало для справжнього відновлення економіки).

У нашій ситуації немає опції "полегшення". Ми можемо і повинні ставитись зі скепсисом до показників української економіки, навіть якщо Азаров приховує це у своїх промовах, а "УП" забуває поставити статистику у свої новини. Мені хотілось би побачити і фаховий аналіз поточної рецесії (що її спричинило? чи поліпшиться ситуація разом із виходом Європи із кризи?), і нефахове обурення такими ганебними результатами урядової політики. Словом, хотілось би більше економіки у публічній дискусії, особливо враховуючи, що наслідки кризи 2008 року іще не минули і невідомо, коли ми зможемо про цю кризу забути.

Ідеться, звісно, не лише про ВВП, але про ВВП насамперед. Якщо Янукович і Азаров досі нездатні повернути валовий продукт до рівня 2007 року, то яке вони мають право жалітись на "попередників"? Якщо жоден український уряд не спромігся витягнути економіку України до показників 1989 року, то що вони взагалі робили увесь цей час? (Майже всі країни Східної Європи давно обійшли свої "соціалістичні" ВВП). Ці питання не мають лишатись риторичними.

P.S. Якщо що, я не стверджую, що всі публічні дискусії у нас неправильні і не мали б існувати, або що ніхто не знає про рецесію, або що говорити треба лише про ВВП. Усе написане грунтується на суб'єктивних враженнях, підсилених нещодавніми спробами краще розібратись у кризі-2008 та проблемах західної економіки з тих часів.