Saturday, July 20, 2013

Яке твоє місце в глобальному розподілі доходу?

Чи можна дізнатись, скільки людей на планеті бідніші за тебе, а скільки - багатші? Чи належимо ми - не всі громадяни України, а конкретно я і ти - до "золотого мільярда"? Порівняно недавно з'явилась можливість порахувати і побачити бодай приблизно своє місце в глобальному розподілі індивідуального доходу.

Розподіл персонального доходу в межах однієї країни давно вивчають, і коли говорять про економічну нерівність, мають на увазі саме нерівність між громадянами країни. Глобальну нерівність можна виміряти, якщо є дані розподілу доходу по всіх (чи майже всіх) країнах світу. Останню базу даних Світовий банк зібрав у 2005 році, а їхній економіст Бранко Мілановіч дослідив тему у своїх книгах Worlds Apart. Measuring International and Global Inequality (2005) та The Haves and the Have-Nots: A Brief and Idiosyncratic History of Global Inequality (2010). Саме з останньої книжки я запозичую цифри та "інструкцію" зі знаходження свого місця в глобальному розподілі доходу.

Що мається на увазі під доходом? Зазвичай економісти рахують річний індивідуальний дохід кожного члена домогосподарства, виражений у "інтернаціональних доларах", тобто адаптованих до рівня цін у країні. Тепер по поряду про те, як вирахувати свій річний дохід.

Спершу потрібно додати доходи усіх членів вашого домогосподарства, які отримують хоч якийсь грошовий дохід (зарплати, пенсії, підприємницький прибуток, відсотки за депозитом тощо). В домогосподарство входять люди, які постійно живуть з вами під одним дахом і мають з вами спільні видатки. З доходів слід вирахувати прямі податки (не-підприємцям у нас зазвичай їх вираховують прямо із зарплати). Якщо ви знімаєте помешкання, то на цьому додавання закінчується; але якщо житло власне, то до отриманої суми доходів потрібно додати приблизну вартість річної оренди цього житла. Таке уточнення важливе для адекватного порівняння людей з однаковим доходом, але різною житловою ситуацією: власна квартира робить вас більш привілейованим.

Отриману суму потрібно поділити на кількість членів домогосподарства, усіх, включаючи маленьких дітей та інших людей, які не отримують ніякого доходу. Ділиться все порівну, навіть якщо хтось витрачає менше за решту.

Маємо індивідуальний дохід у гривнях. Далі його потрібно перевести у долари за паритетом купівельної здатності (purchasing power parity, PPP). Складне дослідження, востаннє проведене теж 2005 року, визначило відхилення загального рівня цін у кожній країні від рівня цін у США (які взято за стандарт). Ці відхилення враховують, коли обчислюють ВВП країни "за РРР", завдяки чому українські скромні 3900 доларів ВВП на людину перетворюються на солідніші 7500 доларів (що ставить нас десь між Намібією та Ямайкою). Індивідуальний дохід можна переводити так само: спершу у долари за курсом НБУ (8 гривень за 1 долар), а потім перемножити на ~1,92. Число, яке вийшло в підсумку, вже можна порівнювати з доходами всіх інших мешканців планети і дізнаватись, наскільки високо ви у глобальному "рейтингу".

Приклад підрахунку. Є родина з 5 осіб, бабуся, чоловік, дружина, син і дочка. Їхні місячні доходи - 2000 грн пенсії, 3000 грн зарплати чоловіка, 5000 грн зарплати дружини, 1000 грн стипендії сина і 0 від школярки-дочки. На рік виходить 132 000 грн, однак вони живуть у власній квартирі, яку могли б здавати за 2500 грн/місяць (вони живуть не в Києві), отже додаємо ще 30 тисяч і маємо 162 000 на все домогосподарство. На кожну людину, таким чином, припадає 32 400 гривень на рік, тобто 4050 доларів. Перемножуємо за паритетом купівельної здатності на 1,92 і маємо майже 7800 доларів за РРР.

Отримана сума трохи вища за український ВВП на душу населення, тобто родина має дохід вище середнього по країні. Середнього, а не медіанного: тобто бідніше цієї сім'ї живуть не 50% українців, а суттєво більше; згідно з дослідженням Держкомстату, у 2011 році лише 27% українців мали річний дохід понад 22 800 грн, а у цієї сім'ї навіть без урахування квартири виходить 26 400 грн. Імовірно, ця сім'я належить до верхньої чверті найбільш забезпечених у країні.

А як у світі? По світу є дані лише за 2005 рік, але припустимо, що суттєвих змін за цей час не сталось (лише китайці, можливо, всерйоз змінити свої місця в рейтингу, але важко сказати, наскільки). Втім, усі цифри у доларах, а долар зазнав інфляції. Тому для порівняння з розподілом-2005, варто зменшити наші 7800 доларів до, приблизно, 6700 доларів (спасибі спеціальному калькулятору). Якщо ви рахуєте свій дохід, то помножте його на 0,85.

Отже, цитую цифри Міланковіча. Якщо ваш дохід більший, ніж 1225 $PPP, то ви належите до верхньої половини світового розподілу доходу. Щоб потрапити у топ-40%, потрібен дохід у понад 1770 $PPP; для топ-30% - 2720 $PPP. Далі порог стає вищим: топ-20% мешканців планети мають на рік більше 5000 $PPP. Найбагатші 10% людей мають дохід щонайменше 12000 $PPP, топ-5% - 18500 $PPP, а глобальний топ-1%, станом на 2005 рік, - 34 000 $PPP.

Наша сім'я, таким чином, опиняється десь у топ-20% мешканців планети, тобто належить до 1,4 мільярда найбагатших людей світу. Понад 5,5 мільярдів людей живуть бідніше, ніж ці кілька гіпотетичних людей.

Чи можна щось дізнатись про решту українців? У 2011 році, згідно з Держкомстатом, медіанний рівень персонального доходу в Україні становив 1414 грн на місяць, тобто майже 17 тисяч на рік. Це становить близько 4000 доларів (РРР) на рік, тобто 3500 у доларах 2005 року. Таким чином, багатша половина українців належить до найбагатших 30% людей світу. Навіть бідні українці - 7% із місячними доходами до 840 грн та ще 11% із доходами 840-1020 грн - все одно мають річний дохід близько 1900-2500 $PPP у доларах-2005, отже належать до найбагатших 40% мешканців планети. Це далеко від золотого мільярда, однак все одно виходить так, що переважна більшість українців належить до "срібного" і "бронзового" мільярдів. У глобальних масштабах, ми середнячки. Це не значить, що українці не живуть бідно. Це значить, що бідність для більшої частини населення Землі іще гірша.

Тому не дивно, що глобальний індекс Джині становить близько 0,7 - це значно вище навіть за показники найбільш нерівних країн світу, Бразилії та Південної Африки.

Не знаю, яку іще мораль із цього вивести. Сподіваюсь, комусь було цікаво дізнатись про глобальну нерівність. Значно більше можна прочитати у цікавій книжці Бранко Мілановіча (скачуйте тут); додаткові публікації та бази даних - у спец.розділі на сайті Світового банку. Якщо хтось порахував свій дохід, порівняв зі світовим розподілом і не соромиться поділитись, пишіть у фейсбуку в коментарях. Цікаво, зокрема, чи є хтось із топ-10% :)

Saturday, July 13, 2013

Музика-2013, перша половина року

2013 рік поки що дуже плідний на класну нову музику. Цікаві альбоми виходять по 2-3 штуки на тиждень, і багато з них я навіть не встигаю розслухати, бо увагу швидко відволікає якась інша новинка.

Хорошої музики, мені здається, стало взагалі багато, і це тенденція останніх років (хоча 2012 був відносно слабкий). Можливо, це моє суб'єктивне враження, а може, даються взнаки нові можливості, відкриті мережею - значно більший доступ до музики, всіх часів і народів, від гаражного панку до Стіва Райха. Також стало простіше набувати і використовувати технічні навички - відеоуроки на ютюбі навчать такому, що і уявити не зміг би ваш учитель гітари із музшколи, а кілька гігабайт програмного забезпечення можуть написати Richard D. James Album майже без вашої участі. Звісно, це все не має значення без таланту і креативності. Але тепер будь-який юний талант має змогу майже безкоштовно здобути освіту, прокачати навички та розказати про себе всьому світу.

Лишаються проблеми тільки з географією, яка сприяє далеко не всім талантам. Музика англосаксонського походження і далі керує світом, про неї пишуть відомі музичні видання (теж англомовні), і навіть у великих країнах із власною потужною традицією слухають на 80% те саме, що у Брукліні. І нема на те ради. В моєму плейлісті домінують США, Британія, подеколи додаються німці та шведи. Якщо хтось знає, де стежити за гарними новинками з-поза англо-балізованого світу, діліться.

Далі - кілька найкращих, на мою думку, альбомів першої половини року. Якщо іще не слухали, то дуже раджу, всі з них.

Thursday, July 4, 2013

Мексика: від початку до кінця



Мексика, частина 1: Вступ

Кілька коротких фактів.

Мексика, частина 2: Міста

Загальний пост - про колоніальне містопланування, сучасні нетрі тощо.


Центральна частина столиці, з монументами і пафосом.

Мексика, частина 4: Мехіко (музей антропології)

Дуже крутий музей, присвячений живим, і мертвим, і ненарожденним етносам і культурам Мексики.

Один із найприємніших районів столиці, де жили (і померли) Фріда, Дієго та Лев Давидович.


Красиве, затишне гірське місто на північ від столиці.

Загальний пост про транспорт - метро, автобуси, колектіво тощо.

Мексика, частина 8: Юкатан

Омитий морями і неможливо спекотний півострів на крайньому сході країни.

Мексика, частина 9: Майя (на Юкатані)

Перші відвідини пірамід майя.

Мексика, частина 10: Чьяпас (природа)

Найкрасивіший регіон країни.

Мексика, частина 11: Чьяпас (сапатисти і Сан-Крістобаль)

Водночас, Чьяпас - це край злиднів і центр народного повстання.

Мексика, частина 12: Майя (у Чьяпасі)

Також у Чьяпасі є свої, не менш цікаві руїни майянських міст.


Мексика, частина 13: Масунте

Для дводенного відпочинку на Тихому океані ми обрали, мабуть, найкраще місце.

Мексика, частина 14: Оахака

Дорогою в Мехіко заїхали в місто психоделічних алебріхес та їстівних коників.

***

Наче все. Чорт, як я вже скучив за Мексикою!