Юкатан - великий півострів на південному сході Мексики, який розділяє Карибське море та Мексиканську затоку і ніби "тягнеться" в напрямку Куби та Флориди. Крім того, це найближча до Європи частина країни, тож останнім часом дедалі більший відсоток іноземних туристів прилітає в Канкун, а не в Мехіко. В такому разі до далекої столиці їхати взагалі необов'язково, бо на Юкатані є чим зайнятись, на будь-який смак.
Наприклад, любителі багатоденного пролежування на пляжі поруч із комфортним готелем нині наводнили Канкун та його курортні передмістя. Це місто за популярністю давно обігнало Акапулько, а за дорожнечею, мабуть, не поступається центру Мехіко. Втім, важко сказати, бо ми до Канкуна не доїхали. Як і більшості європейських туристів (на відміну від американських), нам до вподоби були інші принади Юкатану - колоніальні міста, підземні озера, дикі пляжі та руїни майя. Ніякої упередженості стосовно американців, це все емпіричні спостереження місцевих - європейці, насамперед французи, значно частіше їдуть відчути природу та історію цих країв, незважаючи на нестерпну спеку. В цьому сенсі ми були типовими європейцями.
В плані спеки Юкатан - одне з найгірших місць у Мексиці. На відміну від більшої частини країни, півострів абсолютно рівнинний, тут нема жодних гір чи височин. Температура стабільно висока протягом року, 30-35 градусів, а повітря вологе (і це ми ще в сухий сезон приїхали). Жодного разу, навіть пізно вночі, у нас не виникла потреба "накинути щось" поверх футболки.
Юкатан у нас почався із Кампече, де ми відпочили, погуляли та склали плани на наступні кілька днів (які все одно потім змінили - наші швейцарці виявились несхильними до довготермінового планування). Гарне колоніальне місто з красивою набережною, але абсолютно некупабельним морем.
Ввечері, коли сонце стає менш палючим і повільно опускається у води Мексиканської затоки, мешканці Кампече виходять на набережну гуляти, займатись бігом та кататись на велосипедах і скейтах.
А це місцевий муралізм - збірний портрет кампечанців.
Ми декілька разів бачили у церквах Мексики чорних Ісусів, але ось цей особливо знаменитий. Із ним пов'язана красива легенда, яку я вже забув (там щось про те, як його везли із Веракруса, і корабель якимось чудом врятувався).
Регіон довкола Кампече - один із головних центрів капелюшництва (це ж так називається?). У деяких селах переважна більшість мешканців займається тільки тим, що плете сомбреро різноманітних форм і розмірів. Ми побували в одному такому селі, де досвідчена жінка розповіла про процес створення капелюха, починаючи аж від вирощення потрібної рослини.
Марія Гваделупська - вона в Мексиці просто всюди:
Окрім капелюхів, із тієї ж сировини плетуть також традиційних мексиканських скелетиків.
Ціни на капелюхи бувають різні, залежно від складності плетіння і використання штучних чи натуральних барвників (якщо капелюх пофарбований). Але загалом задоволення не найдешевше - ціна якісного хенд-мейд сомбреро починається від 300 песо (=200 гривень), а буває і значно вищою.
Найбільше місто на Юкатані - Меріда, розташована на півночі півострова. Я вже писав про те, наскільки широко розкинулось це місто без багатоповерхівок (потім перевірив - площа міста десь така, як у Києва, при втричі меншій кількості населення та мізерній площі зелених зон). На жаль, не маю фотографій, тому що Меріду ми використали лише як базу для цілоденних виїздів до археологічних пам'яток та сеноте, а повертались пізно ввечері. Загалом, непогане місто, спокійне (штат Юкатан, центром якого є Меріда, має найнижчий рівень злочинності в країні, майже на рівні Західної Європи). Центр - типовий: сокало, собор, вузькі вулички. Як і у Кампече, всі центральні вулиці тут пронумеровані, а не названі: у цих Calle 55, Calle 47, Calle 14 дуже легко заплутатись. Єдине, що полегшує навігацію, це те, що "непарні" вулиці перпендикулярні "парним" (вулиці 11 і 12 не можуть бути паралельними).
На півночі півострова Юкатан знаходиться багато так званих сеноте. Це дірки в землі, чи пак невеликі печери, де збирається вода, словом, своєрідні підземні озера. Пояснити важко, треба бачити на власні очі - шкода, наша мильниця не потягнула нормально сфотографувати...
Ті сеноте, в яких ми були, знаходять далеко від автомобільних шляхів, і їхати туди треба по вузькій колії у вагончиках, запряжених кониками. Взагалі ці колії побудували для вивезення агави у часи, коли звідси вивозили багато агави на експорт. Тепер ось переключились на туризм.
Дерев'яні і лякаюче тендітні сходи ведуть униз, до глибоченного озера з помірно прохолодною і дуже чистою водою. Під склепіннями гроту живуть стрижі та кажани, які постійно літають над головою.
В другому сеноте, поруч, росте дерево, чиє коріння звисає метрів на десять аж до води.
Купатись у сеноте - суцільне задоволення. Тим більше, є купа можливостей пострибати у воду чи полазити по природних стінах гроту.
Мексиканська затока, навпаки, розчарувала. Ми випробували два напівдикі пляжі, але море було мілке, а в одному випадку ще й заповнене водоростями трохи менше, ніж повністю. Туристична мапа сказала, що вздовж узбережжя є кілька недиких пляжів у якихось містечках, і там, мабуть, трохи краще. Але навряд чи набагато краще - майже увесь купальний туризм півострова зосереджений на Карибському узбережжі, в Канкуні і неподалік від нього. За розповідями, там в сто раз крутіше, однак ми там не побували.
Натомість, катаючись по протилежному боці Юкатану, поїли щойно виловлених креветок у Чампотоні, покупались у неймовірно теплому, хоч і мілкому морі, та збили декілька дуже смачних кокосів.
Ось, власне, той пляж, що з водоростями. Але ми купались там тільки тому, що могли поєднати купання з обідом у ресторанчику. Там настільки "ветер с моря дул", що важко було ложку супу піднести до рота - по дорозі частину рідини зносило :)
Але відомий Юкатан насамперед не пляжами, не креветками і навіть не своїми сеноте. Мільйони туристів їдуть дивитись величні руїни міст майя - і ми теж, звісно, не могли пропустити їх. Про це в наступному пості.
Ввечері, коли сонце стає менш палючим і повільно опускається у води Мексиканської затоки, мешканці Кампече виходять на набережну гуляти, займатись бігом та кататись на велосипедах і скейтах.
А це місцевий муралізм - збірний портрет кампечанців.
Ми декілька разів бачили у церквах Мексики чорних Ісусів, але ось цей особливо знаменитий. Із ним пов'язана красива легенда, яку я вже забув (там щось про те, як його везли із Веракруса, і корабель якимось чудом врятувався).
Регіон довкола Кампече - один із головних центрів капелюшництва (це ж так називається?). У деяких селах переважна більшість мешканців займається тільки тим, що плете сомбреро різноманітних форм і розмірів. Ми побували в одному такому селі, де досвідчена жінка розповіла про процес створення капелюха, починаючи аж від вирощення потрібної рослини.
Марія Гваделупська - вона в Мексиці просто всюди:
Окрім капелюхів, із тієї ж сировини плетуть також традиційних мексиканських скелетиків.
Ціни на капелюхи бувають різні, залежно від складності плетіння і використання штучних чи натуральних барвників (якщо капелюх пофарбований). Але загалом задоволення не найдешевше - ціна якісного хенд-мейд сомбреро починається від 300 песо (=200 гривень), а буває і значно вищою.
Найбільше місто на Юкатані - Меріда, розташована на півночі півострова. Я вже писав про те, наскільки широко розкинулось це місто без багатоповерхівок (потім перевірив - площа міста десь така, як у Києва, при втричі меншій кількості населення та мізерній площі зелених зон). На жаль, не маю фотографій, тому що Меріду ми використали лише як базу для цілоденних виїздів до археологічних пам'яток та сеноте, а повертались пізно ввечері. Загалом, непогане місто, спокійне (штат Юкатан, центром якого є Меріда, має найнижчий рівень злочинності в країні, майже на рівні Західної Європи). Центр - типовий: сокало, собор, вузькі вулички. Як і у Кампече, всі центральні вулиці тут пронумеровані, а не названі: у цих Calle 55, Calle 47, Calle 14 дуже легко заплутатись. Єдине, що полегшує навігацію, це те, що "непарні" вулиці перпендикулярні "парним" (вулиці 11 і 12 не можуть бути паралельними).
На півночі півострова Юкатан знаходиться багато так званих сеноте. Це дірки в землі, чи пак невеликі печери, де збирається вода, словом, своєрідні підземні озера. Пояснити важко, треба бачити на власні очі - шкода, наша мильниця не потягнула нормально сфотографувати...
Ті сеноте, в яких ми були, знаходять далеко від автомобільних шляхів, і їхати туди треба по вузькій колії у вагончиках, запряжених кониками. Взагалі ці колії побудували для вивезення агави у часи, коли звідси вивозили багато агави на експорт. Тепер ось переключились на туризм.
Дерев'яні і лякаюче тендітні сходи ведуть униз, до глибоченного озера з помірно прохолодною і дуже чистою водою. Під склепіннями гроту живуть стрижі та кажани, які постійно літають над головою.
В другому сеноте, поруч, росте дерево, чиє коріння звисає метрів на десять аж до води.
Купатись у сеноте - суцільне задоволення. Тим більше, є купа можливостей пострибати у воду чи полазити по природних стінах гроту.
Мексиканська затока, навпаки, розчарувала. Ми випробували два напівдикі пляжі, але море було мілке, а в одному випадку ще й заповнене водоростями трохи менше, ніж повністю. Туристична мапа сказала, що вздовж узбережжя є кілька недиких пляжів у якихось містечках, і там, мабуть, трохи краще. Але навряд чи набагато краще - майже увесь купальний туризм півострова зосереджений на Карибському узбережжі, в Канкуні і неподалік від нього. За розповідями, там в сто раз крутіше, однак ми там не побували.
Натомість, катаючись по протилежному боці Юкатану, поїли щойно виловлених креветок у Чампотоні, покупались у неймовірно теплому, хоч і мілкому морі, та збили декілька дуже смачних кокосів.
Ось, власне, той пляж, що з водоростями. Але ми купались там тільки тому, що могли поєднати купання з обідом у ресторанчику. Там настільки "ветер с моря дул", що важко було ложку супу піднести до рота - по дорозі частину рідини зносило :)
Але відомий Юкатан насамперед не пляжами, не креветками і навіть не своїми сеноте. Мільйони туристів їдуть дивитись величні руїни міст майя - і ми теж, звісно, не могли пропустити їх. Про це в наступному пості.
***
No comments:
Post a Comment