Мексика, частина 7: Транспорт

Стан транспорту, і міського, і міжміського, - це один із найбільш показових індикаторів, перепрошую за вислів, цивілізаційного вибору країни. У Євросоюзі шанують потяги і просторі міські трамваї; у США не люблять залізницю і віддають перевагу особистим автомобілям, у місті і поза ним; в Україні зберігають потяги, однак у містах панують маршрутки.

Так ось, Мексика у цій типології знаходиться десь поміж США і Україною, запозичивши найгірше в обох системах: відсутність залізничних перевезень та засилля маршруток. Я не думаю, що вони навмисне хотіли отримати саме таку ситуацію, це радше мимовільний результат роботи невидимої руки ринку, яка з часів лібералізації економіки у 90-х роках керує транспортною мережею країни.

Не "лібералізованим" лишається хіба що метрополітен у Мехіко, де проїзд коштує лише 3 песо (= 2 гривні, як у Києві). Метро має 12 ліній і 195 станцій, але навіть цього не вистачає, щоб покрити все велетенське місто (не кажучи вже про передмістя). Крім того, лінії якось асиметрично розташовані і дивно перетинаються, через що навіть недалека поїздка може потребувати три пересадки, або однієї пересадки на іншому кінці міста... В будь-якому разі, це головний транспорт столиці, і людей тут ДУЖЕ багато. Ще до початку години пік вагони набиваються тісніше, ніж у Києві. Люди пропускають по два-три потяги в черзі до дверей, щоб нарешті зайти, незважаючи на те, що потяги їздять дуже часто. У вагонах спекотно і нема чим дихати, особливо якщо це вагон із слабким кондиціонером і зачиненими вікнами.

Словом, досвід не найприємніший, на жаль. Потяги у Мехіко виглядаються старішими, ніж київські, але, здається, не повільніші. Реклами всередині або нема зовсім (тільки щось соціальне від муніципалітету), або дуже мало. І ніяких телеекранів. Якраз у Мехіко я очікував побачити "конкуренцію" київській зарекламованості, але був радий помилитися.

Окрім Мехіко, щось подібне на метро є також у Гвадалахарі та Монтерреї, де я не був.

У міських автобусах і маршрутках ми, здається, жодного разу не їздили: у Мехіко користувались метро, а в інших містах центральна частина невелика і там достатньо своїх двох. Що у столиці, що у провінції, вулицями їздить однаковий міський транспорт - трохи старих автобусів середнього розміру, десь як наші старі ЛАЗи, і багато старих дрібних маршруток (песеро). Великих нових автобусів, а-ля "кращому транспорту в Києві бути", не помічено. Тролейбуси у Мехіко, як я потім дізнався, існують, але їх тепер тільки 9 ліній і я жодного не бачив. А трамваїв просто нема в жодному з відвіданих нами міст, і взагалі майже ніде в країні нема.

Мексика, частина 6: Сан-Міґель-де-Альєнде

Сан-Міґель-де-Альєнде - "колоніальне" місто на північ від Мехіко, у 6 годинах їзди. Це, мабуть, одне з найгарніших міст у Мексиці - невелике, охайне, з багатьма старими будинками і вузькими вимощеними вуличками, з красивими церквами, та ще й оточене мальовничими горами. Ми провели тут два з половиною дні, протягом яких відбулось весілля наших швейцарсько-мексиканських друзів Карлоса і Фаїни. Так що час ми б і так добре провели, враховуючи привід, але атмосфера Сан-Міґеля лише додала приємних відчуттів.

У Сан-Міґелі знаходиться один із найгарніших соборів Мексики - присвячений святому Міґелю, як можна здогадатись. Він досить високий і його важко було повністю втиснути в кадр.

Мексика, частина 5: Мехіко (Койоакан)

Койоакан - район, розташований на південь від центру Мехіко. Колись це було окреме село чи містечко, але стрімке розростання столиці поглинуло його цілком. Однак поглинувши, не дуже, здається, змінило. Раніше Койоакан був престижним передмістям для заможного населення, і якісь ознаки "елітності" збереглись тут досі. В усякому разі та частина, де ми провели один день, заселившись у хостел на вулиці Берлін.

Це тераса хостелу зі сходами у внутрішній дворик із садом. Наскільки я зрозумів, більшість будинків довкола мають такі дворики і садики.

До речі, там є не лише вулиця Берлін: довкола розташовані вулиці Париж, Відень, Лондон і т.д., словом, різноманітні європейські столиці.

Ще трохи фотографій із хостела:

Мексика, частина 4: Мехіко (музей антропології)

Якщо ви докладете зусиль і дійдете до самого кінця Пасео де ла Реформа, то вийдете до великого парку, який називається "ліс Чапультепек". Окрім різного роду дитячих розваг, прогулянкових маршрутів, фонтанів та озер там розташовано декілька музеїв, у тому числі Національний музей антропології - найбільш відвідуваний музей країни. Як виявилось, недаремно.

Але йдучи в напрямку музею, не біжіть щодуху, озирніться по сторонах, подивіться під ноги.

В парку Чапультепек живе безліч білочок - на кожному кроці вони, і абсолютно не бояться людей.


І запросто їдять прямо з рук.

Мексика, частина 3: Мехіко (центр)

У цій серії постів я не завжди буду чітко слідувати хронології нашої подорожі. Наприклад, з Мехіко почалась поїздка, бо саме туди прямував наш авіарейс. У перший же день ми побували в районі під назвою Койоакан, а подивитись центр міста змогли лише в останній день подорожі, перед відльотом додому. Але логічно було б почати саме з центру Мехіко.

Не знаю, у яких мовах, крім східнослов'янських, так дивно роз'єднались назва міста і назва країни. Іспанською є країна Мехіко і місто С'юдад де Мехіко; звук "кс" з'являється при перекладі на багато мов і зазвичай зберігається послідовно, і в назві міста, і в назві країни. Зате ми в такий хитрий спосіб ми можемо говорити про Мехіко, не плутаючи його з Мексикою і не додаючи в назву пояснювальне слово "місто" ("Ciudad de", "City", "-Stadt" тощо).

Як відомо, Мехіко іспанці будували у XVI ст. безпосередньо на місці ацтекської столиці Теночтитлана, який, у свою чергу, було засновано лише двома століттями раніше. Історичної спадщини мексиканці не соромляться і демонструють макет міста-попередника просто поруч із центральною площею:

А ось іще одне зображення, із музею антропології:

Мексика, частина 2: Міста

У Мексиці, на відміну від Європи, немає сенсу обмежувати свою туристичну активність лише центрами старих міст. Тут їх не так багато, і вони не настільки архітектурно розмаїті. Однак декілька міст тут однозначно варті уваги, і загалом цікаво побачити особливості урбанізму по-мексиканськи.

Більшість старих міст Мексики прийнято називати "колоніальними" - їх засновували іспанці у XVI-XVII століттях, часто на місці раніших індіанських міст. За винятком Мехіко, вони дуже подібні у структурі.

У центрі міста ви обов'язково знайдете квадратної форми сокало (центральну площу). На площі - місцевий собор. Важлива відмінність від європейських центрів: ніякої ратуші на сокало, є хіба що палац губернатора (як в Оахаці).

Сокало становить собою зелений сквер, часто з фонтанами і якимись скульптурами. Саме на сокало завжди зосереджуються чистильники взуття з їх високими стільцями для клієнтів. Дерева і кущі на центральній площі (а також у інших подібних скверах) прийнято досить дивно підстригати

Сан-Мігель-де-Альєнде:

До містобудування іспанці підходили раціонально-геометрично: акуратно вимощені вулиці перетинаються під прямими кутами і мають більш-менш однакову ширину (замалу, звісно, для сучасного трафіку). Тротуари вузькі, часом дуже високо підняті над проїжджою частиною. На вулицях стоять одно- і двоповерхові будинки з плоскими дахами і пофарбовані в різні кольори, переважно пастельних тонів.

Мексика, частина 1: Вступ

Отже, знайшовши привід та відчувши достатньо натхнення, ми поїхали-таки у Мексику. Не те щоб я аж надто мріяв про цю подорож, але Мексика точно стояла десь у верхівці мого особистого топу "де іще треба побувати". Щонайменше від часів прочитання "Авантюри" Артема Чапая, романтичної книжки про мандри автостопом без мети і без грошей (між іншим, книжку раджу, хто ще не).

Наші мандри були менш романтичними, та і спали ми все-таки не в наметі, але про Мексику я також напишу. Не книжку, а кілька постів із аматорськими ілюстраціями. Відразу мушу зазначити, що моє бачення цієї країни може бути поверховим, бо я не знаю іспанської і не мав нагоди поспілкуватись із місцевими мешканцями (а поспілкуватись вони люблять, зокрема із незнайомцями). Та щось все ж побачив, щось оцінив, щось глибше зрозумів і щось уточнив згодом в інтернеті. Зрештою, просто гарно провів час. Що і як було в Мексиці - у наступних випусках нашої передачі.

А поки що короткий загальний вступ: те, що ви і так можете прочитати у вікіпедії, але я все одно перекажу своїми словами. Для контексту.

Отже, варто знати, що:

- за площею Мексика більш ніж утричі більша за Україну (в проекції Меркатора такі речі часто неочевидні);

- там проживає 112 мільйонів людей, тож це найбільш населена іспаномовна країна світу (у 1950 році мексиканців і іспанців було порівну - по 28 мільйонів, але населення Іспанії відтоді зросло тільки до 47). Зараз зростання населення ніби трохи менше, ніж раніше: за 35 років коефіцієнт народжуваності впав із 5,7 дітей на одну жінку до 2 дітей. Але вікова структура все ще виглядає дуже юно;

- у одному лише місті Мехіко мешкає майже 9 мільйонів людей, а якщо разом із передмістями (реальної межі між містом і передмістям все одно немає) - всі 20 мільйонів. У дитинстві я чув про Мехіко як про найбільше місто світу, і хоч зараз воно поступилось цим званням, але лишається одним із;

- за останні роки, поки триває Mexican Drug War, кількість убивств у Мексиці зросла з 10 до 27 тисяч на рік. Більшість із них скоюють у північних штатах країни, де зосереджено більшість наркокартелів. В одному лише штаті Чіуауа (з населенням 3,4 мільйони людей) сталось 2300 вбивств у 2011 році - стільки ж, скільки в усій Україні;

- ВВП на душу населення у Мексиці більш ніж удвічі вищий, ніж в Україні (15 тисяч доларів (за купівельною здатністю) проти 7 тисяч); навіть якщо брати менш "економоцентричний" індекс людського розвитку ООН - все одно маємо 0,775 проти 0,740 на користь Мексики (61 і 78 місце відповідно). Однак про індекс GINI (економічну нерівність) поки що промовчу;

- народи, що їх застали іспанці у 16 ст., нікуди не зникли і не розчинились цілковито в популяції колонізаторів: різноманітні автохтонні етноси заселяють усю країну, особливо південь, де мешкають нащадки тих самих майя. Автохтонне населення - це близько 10% громадян Мексики (на додачу до 80% метисів та 10% білих креолів).

- у Мексиці вдосталь і пустель, і джунглів, і гір, і морських узбереж, і багато чого іншого. Разом із тропічним кліматом це сприяє великому біорізноманіттю: всього 200 тисяч видів, в тому числі перше місце за кількістю видів плазунів і друге - за кількістю видів ссавців;

Це все не лише "ради праздного любопытства". Я в наступних постах якось зачіпатиму багато з цих фактів - особливо стосовно демографії, економічної ситуації тощо. Так би мовити, зустріч надійних об'єктивних даних і потенційно оманливого особистого досвіду.

Наступний пост - про мексиканські міста.

***

Також у цій серії:

Мексика, частина 2: Міста