2013 рік поки що дуже плідний на класну нову музику. Цікаві альбоми виходять по 2-3 штуки на тиждень, і багато з них я навіть не встигаю розслухати, бо увагу швидко відволікає якась інша новинка.
Хорошої музики, мені здається, стало взагалі багато, і це тенденція останніх років (хоча 2012 був відносно слабкий). Можливо, це моє суб'єктивне враження, а може, даються взнаки нові можливості, відкриті мережею - значно більший доступ до музики, всіх часів і народів, від гаражного панку до Стіва Райха. Також стало простіше набувати і використовувати технічні навички - відеоуроки на ютюбі навчать такому, що і уявити не зміг би ваш учитель гітари із музшколи, а кілька гігабайт програмного забезпечення можуть написати Richard D. James Album майже без вашої участі. Звісно, це все не має значення без таланту і креативності. Але тепер будь-який юний талант має змогу майже безкоштовно здобути освіту, прокачати навички та розказати про себе всьому світу.
Лишаються проблеми тільки з географією, яка сприяє далеко не всім талантам. Музика англосаксонського походження і далі керує світом, про неї пишуть відомі музичні видання (теж англомовні), і навіть у великих країнах із власною потужною традицією слухають на 80% те саме, що у Брукліні. І нема на те ради. В моєму плейлісті домінують США, Британія, подеколи додаються німці та шведи. Якщо хтось знає, де стежити за гарними новинками з-поза англо-балізованого світу, діліться.
Далі - кілька найкращих, на мою думку, альбомів першої половини року. Якщо іще не слухали, то дуже раджу, всі з них.
The Knife - Shaking the Habitual
Шведський дует, брат і сестра Дреєри, цього року замахнулись на сальто-мортале зразка Kid A - тобто поставили під загрозу обсяг своєї слухацької аудиторії заради радикального нового і нелегкого звучання. Щоправда, "поворот" The Knife був більш поступовий і передбачуваний - ще чотири роки тому вони взяли участь у створенні авангардно-електронної опери за мотивами "Походження видів" Дарвіна. І такого ж значення, як Kid A, новий альбом The Knife навряд чи здобуде. Тим не менш, у ці півроку Shaking the Habitual став чи не найгучнішою музичною подією - у ЗМІ писали про кожне нове відео, викладене дуетом на ютюб, а самі Дреєри охоче розповідали анархо-феміністичні міркування, що спонукали їх написати саме такий альбом.
Shaking the Habitual і справді не дуже легко слухати, однак він далекий від какофонії заради епатажу. Так, там є чимало моментів напруженого, повільного нойзу та ембіенту; є 19-хвилинний трек, у якому практично нічого не відбувається (я не витримав і видалив його на плеєрі); в цілому ж дуже якісна, динамічна, осмислена музика. Десь нагадало Liars, десь Gang Gang Dance, але звучання все одно дуже "своє", найфівсько-фіверреївське, тільки суттєво оновлене. Наразі, мабуть, альбом року.
The National - Trouble Will Find Me
Я на початку написав про "юних талантів", у яких я справді вірю, але цього року вистрілюють, здебільшого, ветерани сцени. Хтось видав класний альбом, несхожий на попередні, хтось видав відносно слабкий, схожий на попередні. А The National, натомість, видали класний альбом, схожий на попередні. Вони, чорт забирай, видали вже чотири поспіль платівки, ніби й подібні між собою, але завжди якісь свіжі і неодмінно дуже круті. 2005-2013 - серія триває, і не виглядає на те, що вони припинять створювати цю неземну красу.
Знову печальні й меланхолійні пісні на прості життєві теми, знову цей томний баритон Метта Бернінгера, і знову це хочеться слухати безперестанку - настільки воно все гарне. "Pink Rabbits" особливо пронизує. Пісні здаються простими, незатійливими, хоча в дійсності не все просто: кожен трек при глибшому слуханні відкриває нові цікаві речі, і за це слід дякувати, мабуть, братам Деснерам, які зазвичай грають у групі на гітарі та піаніно. Брюс Деснер, наприклад, пише на дозвіллі академічні композиції в дусі Стіва Райха, які виконуються перед високочолими аудиторіями. Kronos Quartet, до речі, мав зіграти щось із Деснера на недавньому київському концерті, про який я занадто пізно дізнався, щоб туди піти. Це трохи іронічно, що самі The National до Києва бозна-коли доїдуть, а побічний продукт їх піаніста тут уже побував. Хоча ні, це не іронічно, це просто сумно. Настільки сумно, що The National могли б написати про це пісню.
Daft Punk - Random Access Memories
Цей
альбом найменше потребує представлення. Він зараз лунає із кожної
дірки, і навіть ті люди у фейсбуку, яких ніколи не можна було
запідозрити в меломанії, масово перепощують "Get Lucky" та інші треки. Вихід Random Access Memories супроводжувався
добре спланованим медійним розголосом, але він був цілком заслужений.
Усі 13 треків - класна слухабельна музика, яка швидко запам'ятовується і
в'їдається в мозок.
Але це більше ніж лише 13 треків - Random Access Memories, все-таки, концептуальний альбом. Він присвячений американській музиці
70-х та 80-х років, і звідси його ретро-звучання, все це диско та варіації на тему прог-року. В піснях купа алюзій на виконавців тієї доби, які я не розумію, але розуміння і не вимагається - хтось
полізе глибше і відкопає смисли, решті достатньо самої лише музики. Як у Умберто Еко. Прочитати трохи більше, втім, можна у вікі. На цьому припиняю рекламувати альбом, бо ви і так його давно заслухали до дірок.
My Bloody Valentine - m b v
Новий My Bloody Valentine - це усім камбекам камбек. Третій альбом вони видали через 22 роки (!) після другого, шедеврального Loveless. І що цікаво, звучить він так, ніби писався на початку 90-х, хоча хтозна, може він справді тоді й писався. Наліт ретро не заважає m b v, навіть навпаки - всі вже й забули, як звучить справжній шугейз, а тут він у всій красі, та ще й приємно "оновлений" місцями (в другій половині альбому, принаймні). Гідне повернення.
DJ Koze - Amygdala
DJ Koze - ветеран кьольнського техно-лейблу Kompakt, дядько з трішки божевільним виразом обличчя. Цього року він видав свій, мабуть, найбільш мейнстрімний альбом, і це якраз плюс, а не мінус. Майже кожен трек зроблено у співпраці з колегами, серед яких такі зірки, як Caribou та Apparat, що додало приємної різноманітності в звучанні. Особливо мені сподобався кавер на пісню Kings of Convenience "Homesick" - раджу послухати після перегляду химерного кліпу на теж класну пісню "Nices Wölkchen".
Jon Hopkins - Immunity
Британський електронщик, який працював з Браяном Іно, видав новий альбом, і він чудовий. Техно та ембіент, звучить дуже атмосферно і місцями дуже динамічно.
Youth Lagoon -Wondrous Bughouse
Оригінальний, міжстильовий шугейз/дрім-поп альбом від пацана 1989 року народження (і це вже другий його альбом). Юний талант доби інтернету :) І що характерно, в кліпі знову хлопець на скейті, як і у Джона Хопкінза. Якась мода цього року.
Disclosure - Settle
Якщо вже згадали моду, то варто сказати про британський електронний дует Disclosure. Їхню музику і справді можна назвати модною - і за звучанням, і за бажанням набрати в альбом якомога більше гучних колаборейшенів (зокрема, з прекрасною Джесі Вейр). Але музика все одно класна і далека від примітивності, хоч як мейнстрімно вона звучить.
Moderat - II
Офіційно цей альбом ще навіть не вийшов, але всі, хто хотів, його вже послухали. Модерат - гібрид берлінських електронних класиків Modeselektor та Apparat - з'явився в 2009 році, а рік тому на фейсбуці вони написали про відновлення співпраці. Особливість Модерата в тому, що хоч які класні Modeselektor та Apparat окремо, разом вони стають іще крутішими. Так було у 2009 році, і так стало тепер. Танцювальна музика найвищого класу. І який же стильний кліп на "Bad Kingdom"!
Kanye West - Yeezus
Каньє Вест цього року, як і The Knife, вирішив зіграти на епатажі та випустив альбом демонстративно жорсткіший, грубіший порівняно з попереднім. В піснях він називає себе богом і розкидається звинуваченнями в консюмеризмі і ще в чомусь, але ми розуміємо, що це несерйозно, і він розуміє, що ми розуміємо, і розраховує на те, що ми оцінимо цю спробу порозумітись. Шоку і трепету не сталось, альбом все одно радісно прийняли, незважаючи на непереконливі спроби Веста "make 'em unlike you", та і альбом справді ж класний, що тут поробиш. Причому кращою є друга половина, де немає усіх цих криків, фейкових самозвеличень і фейкових звинувачень.
***
Honorable Mention, також варті уваги:
Boards of Canada - Tomorrow's Harvest
James Blake - Overgrown
The Haxan Cloak - Excavation
Savages - Silence Yourself
Sigur Ros - Kveikur
Vampire Weekend - Modern Vampires of the City
These New Puritans - Field of Reeds
P.S. Географія виходить така, в порядку називання альбомів: Швеція, США, Франція, Ірландія, Німеччина, Британія, США, Британія, Німеччина, США. Тим не менш, навіть європейські "континентальні" альбоми в цьому списку всі "англоцентричні".
No comments:
Post a Comment