Давня цивілізація майя знайома більшості з нас із дитинства, де вона йшла в одному ряду з ацтеками і інками (доколумбова Америка, піраміди і людські жертвопринесення, конкістадори...), а недавно всі ми уважно стежили за анонсованим завершенням календаря майя, потайки сподіваючись, що кінець світу таки настане. Не склалось.
Про цей кінець світу я прочитав ще років у 12, в одній конспірологічній книжці, яка починалась із невинного переказу подорожей Тура Хейєрдала (значить цивілізацію в Америку могли принести єгиптяни! так ось чому у Мексиці піраміди!), а закінчувалась розповіддю про супертехнологічну цивілізацію на Атлантиді (вона ж Антарктида), принесену інопланетянами. Захопливе було чтиво, і навіть дату закінчення календаря я майже точно запам'ятав іще з тих часів, не уявляючи всього майбутнього кіпішу.
Давні майя займали територію сучасних південно-східної Мексики (півострів Юкатан та штат Чьяпас), Гватемали, Белізу, Гондурасу. Від ацтеків та інків відрізнялись двома речима: по-перше, у них ніколи не було імперії - лише міста-держави, які часом вступали в союзи між собою, але ніколи - у велике державне утворення. По-друге, переважна більшість міст занепали наприкінці І тисячоліття н.е., і до приходу іспанців лишились, здебільшого, сховані джунглями руїни. Вчені досі сперечаються про причини "колапсу майя класичного періоду". Майже напевне відіграли роль зміни клімату та вічна ворожба між містами-державами, але факт у тому, що такий занепад дозволив решткам багатьох міст добре зберегтись до нашого часу. Бо міста ацтеків, наприклад, іспанці просто засквотили і згодом зруйнували там багато потенційно цікавої архітектури.
Так ілюструють географію розселення майя в столичному музеї антропології (здається, перебільшуючи важливість Юкатана і мінімізуючи роль Гватемали):
Міста майя на сьогодні є, мабуть, головною туристичною атракцією південного сходу країни. Відвідуваність пам'яток різко зросла після появи фільму Мела Гібсона "Апокаліпто", а згодом через розмови про кінець світу. Місцеві вкрай тішаться з тієї іронії, що така несусвітня дурня принесла відчутні позитивні наслідки. Дурня здебільшого оминула мене, однак мені теж було цікаво побачити архітектуру майя вживу і заодно більше дізнатись про час, коли в цих будівлях вирувало життя. Першим пунктом призначення був Укшмаль (Uxmal).
В Укшмаль ми поїхали лише через те, що не поїхали в Чічен-Іцу - найбільш попсова пам'ятка трохи випадала з маршруту. Ми не дуже сумували, бо, по-перше, завжди можна знайти виправдання в надмірній попсовості Чічен-Іци, а по-друге, цікавих та величних майянських міст у Мексиці не одне і не два і навіть не три - їх десятки. Не розумію чому, але для мене це була несподіванка, я просто не вірив, що вони так багато набудували і цього так багато збереглось.
"Піраміда Чарівника".
Нині основне населення майянських руїн складають туристи і ящірки. Других більше і почуваються вони тут краще - легко переносять пекельну спеку, мають безліч домівок поміж каменями і без зусиль утікають від туристичних дітей із живодерськими нахилами.
Піраміда Чарівника з протилежного боку. На жаль, видиратись нагору заборонено.
Укшмаль знаходиться недалеко від Меріди. Розквіту він досяг у пізньокласичний період, тобто десь у 9 столітті, напередодні великого колапсу майя. Сьогодні він вважається однією з найважливіших пам'яток майя в Мексиці завдяки величним і добре збереженим спорудам.
Типово майянська арка, яку можна побачити в усіх їхніх містах. Деталей не знаю, але суть у тому, що її зводили без використання наріжного каменя - тобто, якщо витягнути каменюку згори посередині, конструкція не розпадеться. Під аркою сидить типово майянська пара дівчат.
А по темних закутках гніздяться красиві пташки:
"Палац правителя", з красивими, хоч і напівзруйнованими барельєфами:
В Укшмалі з нас здерли якісь нелюдські гроші за квитки, причому по два квитки на людину - один від Національного інституту археології (дешевий), інший якийсь локальний (здирницький). Це здивувало, бо, попри загальну важливість і видовищність руїн, якимось дуже туристично атрактивним Укшмаль не є - крім нас по давньому місту гуляло лише дві-три групи туристів, в т.ч. одна російська (перша і передостання зустріч із російською мовою в Мексиці). Зате при вході обладнали круту сувенірну крамницю, книгарню відомої мережі, ресторан тощо, щоби виглядало по-солідному. Лише пізніше ми зрозуміли, що ціна, рівень інфрастуктури та цікавість пам'ятки майя між собою ніяк не співвідносяться, і все залежить від того, як надумають усе влаштувати місцеві.
Різким контрастом стала Едцна (Edzna), що знаходиться в сусідньому штаті, неподалік від міста Кампече. Ці руїни значно менш відомі і вважаються менш важливими, так що ми навіть не зустріли жодних інших туристів за той час, поки там гуляли. Вхід дешевий (тільки один квиток, від Інституту), у вхідному приміщенні сидить дві людини, і це єдині люди на всю Едцну. Ніяких ресторанів, ніяких гідів, взагалі нічого :) Місцевому касиру відверто нудно - поки ми оглядали пам'ятки, він із нашим водієм-кампечанцем грав у якусь кампечанську народну гру а-ля городки (щойно із жахом довідався, що український варіант гри зветься "скраклі").
А руїни в Едцні нам сподобались - тиша і відсутність людей тільки додавали їм шарму і таємничості, а менший рівень реставрації збільшував відчуття "автентичності".
Поле для гри в м'яч. Я вже не пам'ятаю, чи розмови про те, що м'ячем могла слугувати голова страченого противника / принесеного в жертву співвітчизника, були жартом, чи правдою :) Але все може бути, з огляду на те, що майя таки практикували людські жертвопринесення, що б не казали поширені стереотипи про кровожерливих ацтеків і пухнастих майя.
Щось мені підказує, що жертву приносили прямо тут.
Природа, якщо дати їй час, з легкістю бере своє. Цей храм трохи відчистили від лісу на ньому.
А цей майже не відчистили.
При вході живуть якісь іще симпатичні птахи.
Це, мабуть, усе про юкатанських майя. Книжки кажуть, що на Юкатані цивілізація протрималась довше завдяки наявності легкодоступної прісної води із сеноте (див. попередній пост). Тому, наприклад, Чічен-Іца процвітала в посткласичний період аж до 16 століття і її потім добре зберегли, незважаючи на прихід іспанців. Маючи більше часу на Юкатан, варто було б поїхати і в Чічен-Іцу, начхавши на її попсовість, а також у Тулум - руїни майя на березі Карибського моря, та в Калакмуль, велетенські руїни у віддаленому закутку штату Кампече. Відкладемо це на майбутнє.
Решта побачених залишків майянської цивілізації чекала на нас у Чьяпасі. Тому слід покинути Юкатан і йти далі, на південь.
***
Також із цієї серії:
Мексика, частина 1: Вступ
Мексика, частина 2: Міста
Мексика, частина 8: Юкатан
Так ілюструють географію розселення майя в столичному музеї антропології (здається, перебільшуючи важливість Юкатана і мінімізуючи роль Гватемали):
Міста майя на сьогодні є, мабуть, головною туристичною атракцією південного сходу країни. Відвідуваність пам'яток різко зросла після появи фільму Мела Гібсона "Апокаліпто", а згодом через розмови про кінець світу. Місцеві вкрай тішаться з тієї іронії, що така несусвітня дурня принесла відчутні позитивні наслідки. Дурня здебільшого оминула мене, однак мені теж було цікаво побачити архітектуру майя вживу і заодно більше дізнатись про час, коли в цих будівлях вирувало життя. Першим пунктом призначення був Укшмаль (Uxmal).
В Укшмаль ми поїхали лише через те, що не поїхали в Чічен-Іцу - найбільш попсова пам'ятка трохи випадала з маршруту. Ми не дуже сумували, бо, по-перше, завжди можна знайти виправдання в надмірній попсовості Чічен-Іци, а по-друге, цікавих та величних майянських міст у Мексиці не одне і не два і навіть не три - їх десятки. Не розумію чому, але для мене це була несподіванка, я просто не вірив, що вони так багато набудували і цього так багато збереглось.
"Піраміда Чарівника".
Нині основне населення майянських руїн складають туристи і ящірки. Других більше і почуваються вони тут краще - легко переносять пекельну спеку, мають безліч домівок поміж каменями і без зусиль утікають від туристичних дітей із живодерськими нахилами.
Піраміда Чарівника з протилежного боку. На жаль, видиратись нагору заборонено.
Укшмаль знаходиться недалеко від Меріди. Розквіту він досяг у пізньокласичний період, тобто десь у 9 столітті, напередодні великого колапсу майя. Сьогодні він вважається однією з найважливіших пам'яток майя в Мексиці завдяки величним і добре збереженим спорудам.
Типово майянська арка, яку можна побачити в усіх їхніх містах. Деталей не знаю, але суть у тому, що її зводили без використання наріжного каменя - тобто, якщо витягнути каменюку згори посередині, конструкція не розпадеться. Під аркою сидить типово майянська пара дівчат.
А по темних закутках гніздяться красиві пташки:
"Палац правителя", з красивими, хоч і напівзруйнованими барельєфами:
В Укшмалі з нас здерли якісь нелюдські гроші за квитки, причому по два квитки на людину - один від Національного інституту археології (дешевий), інший якийсь локальний (здирницький). Це здивувало, бо, попри загальну важливість і видовищність руїн, якимось дуже туристично атрактивним Укшмаль не є - крім нас по давньому місту гуляло лише дві-три групи туристів, в т.ч. одна російська (перша і передостання зустріч із російською мовою в Мексиці). Зате при вході обладнали круту сувенірну крамницю, книгарню відомої мережі, ресторан тощо, щоби виглядало по-солідному. Лише пізніше ми зрозуміли, що ціна, рівень інфрастуктури та цікавість пам'ятки майя між собою ніяк не співвідносяться, і все залежить від того, як надумають усе влаштувати місцеві.
Різким контрастом стала Едцна (Edzna), що знаходиться в сусідньому штаті, неподалік від міста Кампече. Ці руїни значно менш відомі і вважаються менш важливими, так що ми навіть не зустріли жодних інших туристів за той час, поки там гуляли. Вхід дешевий (тільки один квиток, від Інституту), у вхідному приміщенні сидить дві людини, і це єдині люди на всю Едцну. Ніяких ресторанів, ніяких гідів, взагалі нічого :) Місцевому касиру відверто нудно - поки ми оглядали пам'ятки, він із нашим водієм-кампечанцем грав у якусь кампечанську народну гру а-ля городки (щойно із жахом довідався, що український варіант гри зветься "скраклі").
А руїни в Едцні нам сподобались - тиша і відсутність людей тільки додавали їм шарму і таємничості, а менший рівень реставрації збільшував відчуття "автентичності".
Поле для гри в м'яч. Я вже не пам'ятаю, чи розмови про те, що м'ячем могла слугувати голова страченого противника / принесеного в жертву співвітчизника, були жартом, чи правдою :) Але все може бути, з огляду на те, що майя таки практикували людські жертвопринесення, що б не казали поширені стереотипи про кровожерливих ацтеків і пухнастих майя.
Щось мені підказує, що жертву приносили прямо тут.
Природа, якщо дати їй час, з легкістю бере своє. Цей храм трохи відчистили від лісу на ньому.
А цей майже не відчистили.
При вході живуть якісь іще симпатичні птахи.
Це, мабуть, усе про юкатанських майя. Книжки кажуть, що на Юкатані цивілізація протрималась довше завдяки наявності легкодоступної прісної води із сеноте (див. попередній пост). Тому, наприклад, Чічен-Іца процвітала в посткласичний період аж до 16 століття і її потім добре зберегли, незважаючи на прихід іспанців. Маючи більше часу на Юкатан, варто було б поїхати і в Чічен-Іцу, начхавши на її попсовість, а також у Тулум - руїни майя на березі Карибського моря, та в Калакмуль, велетенські руїни у віддаленому закутку штату Кампече. Відкладемо це на майбутнє.
Решта побачених залишків майянської цивілізації чекала на нас у Чьяпасі. Тому слід покинути Юкатан і йти далі, на південь.
***
Також із цієї серії:
Мексика, частина 1: Вступ
Мексика, частина 2: Міста
Мексика, частина 8: Юкатан
No comments:
Post a Comment