вінкбліг: Мексика, частина 14: Оахака

Насамкінець, дорогою з Тихого океану до Мехіко (де на нас чекав літак у Європу), ми заїхали в Оахаку - велике місто у центральній частині країни.

Якщо зайти в правильне кафе ("Алекс" називається) за три квартали від сокало, можна отримати не лише смачнючий сніданок, але й видовище велетенських папуг у клітках. Тут із фотки не зрозумієш, але реально довжина червоного, якщо із хвостом - понад метр. Ара. Я такого здорового папугу ще не бачив.

На сокало іде перманентний протест у вигляді кількох наметів та банерів. Наскільки ми зрозуміли, ідеться про втручання парамілітарних сил у життя сільських автономних комун - отже, та сама ситуація, що була у Чьяпасі, нещодавно повторилась у штаті Оахака. У цій країні історія ніколи просто так не закінчується, а все повертається, причому не завжди як фарс.

Найгарніший собор в Оахаці знаходиться не на сокало, а північніше, в тихій і красивій частині центру міста. На південь від сокало, навпаки, людно і галасливо, там знаходяться кілька ринків та багато інших торгових точок.

Собор Санто-Домінго, околиці та нутрощі:

Це теж у північній, "тихій" частині центру:

Основна принада Оахаки для туристів (якщо не рахувати кількох соборів) - вироби народних майстрів. Тут розташовано багато магазинів і ринків, присвячених народному мистецтву штату Оахака, і там очі розбігаються від краси. Якщо у Чьяпасі панує текстиль, то тут - скульптура, чи пак мікроскульптура. Два найпопулярніші жанри - фігурки із чорної глини та алебріхес. Алебріхес я показував у пості про музей антропології; в Оахаці ми не сфотографували, бо продавці проти зйомки товару. Щоб зацінити все розмаїття і психоделію алебріхес, можна просто загуглити alebrijes, а ще краще - поїхати в Оахаку і побачити на власні очі.

Інша особливість Оахаки - широке вживання у їжу комах і хробачків. Коники-"чапурріни" продаються надворі у велетенських кількостях, як соняшникове насіння у нас. Також багато де можна придбати баночки з консервованими хробачками специфічного місцевого виду, які так само вживаються у їжу, і до того ж додаються у мескаль (міцний алкогольний напій, альтернатива текілі). До речі, мескаль теж найкраще купувати в Оахаці, в Мехіко вийде значно дорожче.

Більш ніде у Мексиці нам не трапилась така пристрасть до коників і хробаків. І через це, і через багато інших обставин, штат Оахака, особливо його гірські частини, не схожий на решту країни, у тій самій мірі, але по-іншому, ніж Чьяпас. Тут теж великий відсоток індіанського населення і теж велика бідність (хоча в місті Оахака це не так помітно). Але це не майя, це інші народи, і саме в Оахаці, здається, найбільш поширене вживання галюциногенних грибів. Якщо вас цікавить такого роду досвід, то вам точно треба в цей регіон.

Ми грибів не спробували, але специфіку краю зацінили.

Після Оахаки ми повернулись у Мехіко і... Ну, решту я вже розповів. Поки що поставлю крапку. Можливо, мене стане на іще один пост, але в цілому розповідь про Мексику я мушу завершувати. Здавалось би, така довга подорож була, і водночас - така коротка. Ніби так недавно завершилась, і водночас ніби два роки минуло. Поки писав, уже встиг і забути половину всього. Добре, що написав - значить, інша половина завжди буде у вільному доступі.

Перепрошую, що писав так багато і так довго. І дякую, що читаєте. Певен, що будуть нові подорожі, і будуть нові записи.

***

Вся серія:

Мексика, частина 1: Вступ

Мексика, частина 2: Міста

Мексика, частина 3: Мехіко (центр)

Мексика, частина 4: Мехіко (музей антропології)

Мексика, частина 5: Мехіко (Койоакан)

Мексика, частина 6: Сан-Міґель-де-Альєнде

Мексика, частина 7: Транспорт